Вже завтра Гарнізонний храм святкуватиме своє храмове свято – день, коли ми згадуємо про апостолів Петра і Павла. Ким були ці люди? Що ми знаємо про їх життя та де знаходився вівтар цих святих раніше у храмі? Про це читайте далі.
Як говорив Оскар Уайлд “У кожного святого – є минуле. У кожного грішника – є майбутнє”. Яскравим прикладом цього є життя святих, серед яких вагоме місце посідають апостоли Петро і Павло.
Про їх життя залишилось не так багато свідчень, як би хотілось. В основному, головним джерелом про їх життя є Біблія. З неї ми дізнаємось, що справжнє ім’я апостола Петра (доки його не покликав Ісус) – Симон. Його братом був Андрій (Первозванний). Їх батька звали Йона. Про це ми дізнаємось з Євангелії від Матвія 16, вірш 17 Зустріч братів з Ісусом, найбільш ймовірно, відбулась на березі Тиверіадського озера.
“Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, — бо рибалки були.
І Він каже до них: „Ідіть за Мною, — Я зроблю вас ловцями людей!” (Мт. 4: 18-20)
Петро був одружений, хоч імені дружини ми незнаємо. Жили вони у Капернаумі. Це відомо з текстів Євангелії від Луки та Матвія, де описується як Ісус оздоровив тещу майбутнього апостола (Мт 8:14, Лк 4:38). Не зважаючи на це, Петро відіграє одну з провідних ролей протягом всього Євангелія. Своє ім’я, за яким ми його знаємо, Симон отримав від Ісуса, коли вони перебували з апостолами поруч р. Йордан.
“І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: „Ти — Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: камінь” (Ів. 1:42). [1] Ім’я Петро з грецької πέτρος – камінь.
Надалі, Петро супроводжує Ісуса протягом його шляху і стає одним з свідків Преображення Христа, а також перебуває з ним у Гетсиманському саду. Після того, як Ісуса схопили, Петро тричі відрікається від Христа, як раніше Він й передрікав йому. Після Воскресіння, Ісус з’явившись Петру тричі задає йому однакове питання “Симоне, сину Йонин, чи ти любиш (грец.agapas) Мене?”, на що отримує ствердну відповідь від Петра. Тут же Ісус відповідає Петру: “Паси вівці Мої” (Ів. 21: 15-17). Цей момент разом з ранішими словами: “I кажу Я тобі, що Петро ти, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили адові не переможуть її.” (Мт. 16:17), дали підставу трактувати апостола як першого серед всіх інших.
По Вознесінні, Петро далі проповідує в регіоні, а згодом відправляється до Риму, де його вбили під час переслідувань християн за правління імператора Нерона. Згідно інформації Діонісія Коринфського, апостол був розіп’ятий на перевернутому хресті. Такий спосіб страти був обраний самим Петром, оскільки він вважав себе недостойним померти як Христос.
Його могилу було встановлено вже у IV ст., базуючись на свідченнях римського священика, який жив у ІІІ ст. н.е. На місці спочинку апостола було збудовано Базиліку св. Петра, на місці якої у XVI ст. збудували відомий у всьому світі однойменний Собор. Дослідження цієї могили були розпочаті у кін. 40-50-их рр. ХХ ст., у 1968 р. було оголошено результати досліджень, згідно яких останки, які були виявлені в могилі, були ідентифіковані як мощі апостола Петра.
Щодо Павла, а точніше Савла, бо саме так його звали на батьківщині (Павло – це вже римський варіант імені). Вважається, що народився він приблизно у 5 р. н.е. у глибокорелігійній єврейській сім’ї. Здобув добру освіту, зокрема у Єрусалимі. Належав до патрії фарисеїв, а тому глибоко вороже сприйняв появу християнського вчення, яке підривало авторитет традиційної релігії. Вдається навіть до переслідувань християн, заради чого звертається до первосвященика Каяфи, щоб той дав йому дозвіл на це. Отримавши цей дозвіл, йде у Дамаск, щоб там переслідувати християн, але по дорозі його осяяло світло з неба і він почув голос Ісуса, який промовляв до нього: “Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?”. На що Савло сказав: “Хто ти, Господи?”». Й почув відповідь: “Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто і тобі скажуть, що маєш робити” (Дії 9:3-9). Так він став одним з учнів Христа. Далі розпочинається його активна проповідницька діяльність, яка базується на твердому переконані, що віра в Христа не зобов’язує бути юдеєм. Тому він проповідує в цілому регіоні та відправляється до Греції. В 60-их рр. І ст. у Єрусалимі його заарештовують і звинувачують у богозневазі через те, що він привів до Храму неюдея (а це каралось смертю). Через це, його судять, правда як римського громадянина у Римі. Тут, за часів правління Нерона, його страчують обезголовивши мечем.
Обидва апостоли зайняли чільне місце у віровченні християнської Церкви і тому до них навіть вживається термін “Верховні апостоли”. Їм пам’ять вшановується 29 червня за Григоріанським календарем і 12 липня за Юліанським.
У Гарнізонному храмі вівтар святих апостолів існував з початків існування церкви з логічних причин присвяти храму. До кінця Другої світової війни він знаходився на місці сучасного вівтаря св. Миколая. За радянського часу ікона була знищена (вирізана). Зараз від неї залишились лиш залишки полотна та дерев’яна основа. Сучасний ж вівтар апостолів Петра і Павла походить з 2013 р. Ікона намальована сучасним художником Олександром Войтовичем. Раніше на місці цієї ікони знаходилась одна з святинь довоєнного храму – ікона св. Станіслава Костки.
Автор допису – Олег Друздєв