І. Архітектурний вистрій чільного фасаду формують скульптурні твори та елементи декору XVII та ХІХ ст.
-
Вікно першого ярусу із характерною орнаментикою.
1. Обрамування вікон нижнього ярусу. Оригінальний декор у стилі маньєризму, традиційного для Львова у другій половині XVII ст. Включає окуттєвий та рослинний орнамент, зоо- та антропоморфні мотиви. Особливим різномаїттям вирізняється оздоблення південного вікна: серед заокруглень волют та пелюстків квітів простежуються профіль блазня, агнець, папуга тощо.
-
Приклад розташування скульптур на верхньому ярусі фасаду храму
2. Скульптурне оздоблення верхнього ярусу чільного фасаду. Камінь-вапняк. XVII ст. Представлені фігури Матері Божої, Архангела Гавриїла, св. Войцеха, св. Станіслава Щепанівського. Верхні постаті модельовані динамічно, нижні – статичні. Значне вивітрювання матеріалу. Стан незадовільний. У тимпані вінцевого фронтону поміщений медальйон з рельєфним зображенням Агнця Нового Заповіту.
-
Скульптура нижнього ярусу фасаду храму
3. Скульптурне оздоблення нижнього ярусу чільного фасаду. 1894 р. Камінь-пісковик. Автор – Фелікс Павлінський. Виконано у матеріалі в каменярському закладі Леопольда Шімзера «Leopold Schimser». Зображені фігури отців єзуїтів: св. Франциска Ксаверія, св. Ігнатія Лойоли, блаженного Андрія Боболі та св. Станіслава Костки. Твори виконані в академічному стилі.
ІІ. Розписи інтер’єру. 1739-1743 роки. 1919 рік – оновлення (згідно з датою на центральній фресці). Автори – Франциск та Себастьян Екштайни, ченці-єзуїти з Брна на Моравії. Концепція розписів складається з трьох частин: стінопису склепінь головної та бічних нав.
4. Стінопис головної нави включає сцени: «Святий Павло – апостол народів» (у пресвітерії); «Проповідь св. Петра»; «Ісус передає ключі апостолу Петрові»; «Св. Петро серед калік», а також «Апофеоз св. Ігнатія Лойоли» (центральна частина нави).
5. У стінописі бічних нав зображені сцени на біблійну тематику («Цариця Савська у возі з левом» у нартексі) та композиції з історії Львова. В одній з найвідоміших композицій «Облога Львова турками у 1672 році» зображено турецького воїна на тлі міської панорами, а разом з тим, поява у небі св. Ігнатія Лойоли та Станіслава Костки – рятівників міста. Сцени у північній наві збереглися у задовільному стані. Натомість у південній наві – значні втрати живопису, подекуди до 90 %. Зокрема, фактично знищена сцена апофеозу імператриці, з якої зберігся лише фрагмент з зображенням вежі костелу єзуїтів.
ІІІ. Вистрій інтер’єру.
6. Головний вівтар. Мармур, стюкко, дерево, різьба, золочення. 1744-1747. Автор скульптури –
-
Центральний вівтар храму
Себастиян Фесінґер. В центрі – велике полотно «Розп’яття з пристоячими» (1839). Вівтар у формі монументальної едикули з зображенням «Всевидячого Ока» у фронтоні. Оздоблений чотирма колонами, між якими стоять фігури, виконані зі стюкко, чотирьох засновників та патронів ордену єзуїтів – св. Станіслава Костки. Св. Ігнатія Лойоли, св. Франциска Ксаверія та св. Алоїза Ґонзаґи.
Відомо, що в костелі на 1939 р. існувало вісім вівтарів, присвячених св. Франциску Ксаверію, св. Ігнатію Лойолі, св. Розалії, св. апостолам Петру і Павлу, св. Алоїзу Ґонзазі.
-
Скульптура Розп’яття Христа
7. Скульптура Розп’яття Христа. XVII ст. (1616 р.) Приписується Яну Пфістеру. Високопрофесійна робота. Її вважають найдавнішою пам’яткою костелу. Твір розташований в одному з бічних вівтарів між центральною та північною навами.
8. Скульптурний образ Матері Божої у каплиці Св. Бенедикта. XVII ст. Стюкко. Рельєфна композиція на ритованому золоченому тлі з характерними ознаками стилю маньєризму, які проявляється в декоративному оздобленні рами, у трактуванні драперій та ликів. На стулках вівтарика – живописні зображення пророків Старого Заповіту.
9. Вівтар Св. Антонія, XVIII ст. Зображенням святого на повний зріст, на полотні, у профільованій рамі з накладним рокайлевим декором. На подіумах встановлені фігури ангелів. Стан задовільний.
10. Вівтар Матері Божої Розрадниці. Оновлений 1905 року. Автор реконструкції – Антон Попель.
-
Елементи храмового органу
11. Орган. XVIII – ХІХ ст. Дерево, різьба, золочення, поліхромія. Тридільний вівтар у стилі рококо зі скульптурним та орнаментальним оздобленням. Серед скульптур переважають ангели з музичними інструментами, виконані у XVIII та наприкінці ХІХ ст.
12. Надгробні епітафії зі скульптурним оздобленням. Частина епітафій перекрита стелажами з книгами. Доступу до деяких творів немає.
-
Приклад епітафії
13. Епітафії Дідушицьких, Яблоновських, Вибрановських. XVII-XVIII ст. Надгробні пам’ятники з декоративним та скульптурним оздобленням. Мармур, стюкко.
14. Конфесіонали та лави. 1762-1764 рр. Автори: різьбар Йоган Бекерт, позолотник – майстер Пілавецький. Твори у стилі рококо, пишно оздоблені накладними декоративними елементами. Фраґменти лав навколо пресвітерія згромаджені перед головним вівтарем.
-
Проповідальниця
15. Проповідальниця. Поч. ХХ ст. Дерево, золочення, різьба, столярська робота. Виконана у стилі необароко.
16. Саркофаг архієпископа М. Ґ. Вижицького (†1757). Алебастр, різьба. Розташований у криптах храму.
17. Артефакти з археологічних розкопів у криптах костелу.