21 вересня в підземеллі відбулась лекція знаного львівського геральдиста та працівника підземелля Тараса Завадовського, яка звучала так: “ХТО ВОНИ? Меценати, благодійники екс-костелу о. Єзуїтів”. До Вашої уваги кілька головних тез лекції у форматі міні-інтерв’ю.

Перш, ніж ми перейдемо до теми твоєї лекції, маю невелике запитання. Я знаю (та й не тільки я), що ти цікавишся геральдикою, яка так чи інакше пов’язана з людьми. Чим зумовлений твій інтерес до такої доволі специфічної галузі знань?

Геральдика це наука вивчає герби, що своєю чергою є набором символів. Кожен знак це ціла історія, а подекуди і життя. А символи, як щось таємне, завжди привертали увагу

Мабуть, саме знання геральдики дали «ключ» де шукати людей, які опікувались цим храмом?

Чесно кажучи, так і є.  Спочатку геральдичні композиції, пізніше роди які користувалися ними, згодом особа і на закінчення, як вони були дотичні до храму. Деколи такі цікаві переплетіння трапляються ;) . Тут і українці з поляками і французи з шотландцями. Усі так чи інакше поріднені!

Ким були опікуни і меценати храму і чому вони обрали саме храм єзуїтів, і саме у Львові? Адже були й інші варіанти.

Покровителями храму були найрізноманітніші особи, від міщанина і до воєвод, каштелянів та архієпископів. Одні мали прив’язку і близькі стосунки з єзуїтами (як правило ті що навернулися з кальвінізму чи лютеранства). Інші ж здобували освіту в отців єзуїтів. Традиції в цей час буди дуже міцні.

Чи була така опіка знаті над одним храмом чимось винятковим? Можливо, були якісь ще причини, чому шляхта опікувалась саме цим храмом, а не іншими?

Опікуватись окремими святинями це практика з тисячолітніми коріннями. Ще від античності прослідковуємо цю традицію. Причини опікуватись колишнім єзуїтським храмом, як вже зазначив, це перш за все традиція. Але на мою думку і інший був фактор. Єзуїти були новаторами та першовідкривачами у багатьох галузях. Це щодо світського боку. Але також знаємо їх як першокласних теологів, богословів, ораторів. І от вкупі робило єзуїтів популярними і з ними було «модно» товаришувати.

На останок таке питання: що ці люди залишили по собі? Зокрема у храмі. Де шукати відомостей про них?

Яблоновські, Потоцькі, Дідушицькі, Вижицькі це тільки невеликий перелік родин, що залишили свій слід у храмі після відходу у вічність. Вони, окрім того, що поховані були в криптах, допомагали в різних питаннях (матеріальні, політичні, майнові, духовні). Їхні епітафії на сьогоднішній день є окрасою інтер’єрів храму. А щодо відомостей, то тут стануть в нагоді джерела. Слава Богу зараз є дуже велика кількість оцифрованих архівів де можна досліджувати практично усі ці роди. Правда є невелика проблема ці сайти це не українські (польські, австрійські, французькі та ін.). Але для сучасного дослідника це не є проблемою. Головне бажання.


“ХТО ВОНИ? Меценати, благодійники екс-костелу о. Єзуїтів”

Розмовляв Олег Друздєв.