Середина XVIII століття стала одним з найбільш критичних періодів існування Товариства Ісуса. На той час, завдяки своїй всюдисущності, сформувалась «Чорна легенда єзуїтів», яка трактувала монахів як інтриганів, схильних втручатися в державні справи завдяки своїм тісним зв’язкам з впливовими членами монаршого оточення. Підливали «масла у вогонь» й значні статки Товариства що накопичилися за декілька століть. Та все ж, головним мотивом антиєзуїтських настоїв була їх відданість Папі Римському, що робило їх в очах світських монархів, головним знаряддям Понтифіка для збереження своїх впливів у регіоні. Як наслідок, боротьба проти Товариства Ісуса отримала чіткий політичний підтекст, який і вирішив їх долю на певний час…

В Іспанії, Франції та інших державах розпочалися рухи проти єзуїтського ордену. Серед основних вимог, які висувалися, було обмеження політичного та економічного впливу ордену а також позбавлення права обіймати посаду королівського сповідника. Вигнання єзуїтів мало певну перспективу і для європейських монархів, що виражалася у конфіскуванні майна та доходів Товариства Ісуса.

Португалія була першою країною, яка виступила проти ордену. Єзуїтів звинуватили у причетності до замаху на короля Жозе І і 3 вересня 1759 року вийшов монарший едикт, зміст якого полягав у забороні діяльності Товариства на території Португальської імперії. Члени ордену були вигнані за межі держави.

Климент XIV

Політика папи Климента ХIV, в минулому учня єзуїтів, а з 1769 року понтифіка, характеризувалася примиренням церковної і світської влади. Це була одна з причин, що спонукала його до ліквідації Товариства Ісуса. Спочатку він був прихильний до єзуїтів, оскільки монахи впродовж двох століть були надійною опорою папської влади.  Проте понтифік змінює свою думку задля підтримання Бурбонів. 21 липня 1773 Климент ХIV видав касаційне бреве    «Dominus ac Redemptor Noster». Цим документом юридично було ліквідовано Товариство Ісуса. Останній генерал ордену був кинутий у римську в’язницю, де помер через 2 роки. Майно ордену конфіскувалося на користь світської влади а священники були приєднані до парафіяльного кліру. Зокрема це відбулося і у Львові. Костел ордену єзуїтів був переданий Катедрі в якості філіалу, а майно ордену було описане і передано в руки Австрійської імперії.

На більш як 40 років орден припиняє свою діяльність. Все ж варто відмітити, що з певних причин орден продовжив своє існування в деяких країнах. В Китаї та Індії зберіглося кілька місій. Також орден провадив діяльність на території Пруссії та Російської імперії. Зокрема в останній, імператриця Катерина ІІ відмовилася публікувати указ папи і веліла вважати його неіснуючим. Йшли роки, політична ситуація змінилась і єзуїти знову отримали шанс на відродження. 1814 року їх діяльність знову була узаконена і Товариство поступово, але впевнено почало свій шлях відродження. Хоча, забігаючи наперед, скажемо що своєї колишньої величі вони так і не змогли вповні відновити.

 

 

Автор допису: Арсеній Янович