Архітектура – це застигла в просторі музика.
Фрідріх Шеллінг
Храм як місце зустрічі людини з Богом, завжди відігравав особливу роль в житті суспільства. Саме тому їх завжди ошатно декорували, запрошуючи найкращих фахівців. Вони, в свою чергу, у своїх творіннях увіковічнювали не лише свою віру, а й своєрідний культурний код свого часу, «відчитавши» який люди майбутнього змогли б краще пізнати їх та час, в якому вони жили. Одним з таких фахівців, які залишили по собі слід в оздобі Гарнізонного храму, став Антоній Попель, про якого ми сьогодні й поговоримо.
Один з кращих скульпторів Львова зламу XIX-XX ст. народився 13 червня 1865 р. в м.Щакова (зараз дільниця м. Явожно у Сілезії (Польща)) в сім’ї Антоніни та Антона Попеля-старшого, який працював державним службовцем в різних містах Галичини. Освіту, молодий Антоній отримав у гімназіях Бродів та Львова, після яких відправився до краківської Школи образотворчого мистецтва. Опісля, протягом 1885-1888 рр. навчався у Віденській академії мистецтв. Завершивши навчання повернувся до Львова, де відкрив першу майстерню на тодішній пл. Марійській, 3 (тепер пл. Міцкевича). Через деякий час, його майстерня переїхала до приміщень монастиря бенедиктинок (тепер Храм Усіх Святих і монастир Покрови Пресвятої Богородиці сестер студиток на пл. Вічевій). Поруч з практичною діяльністю розвивалась й наукова кар’єра. 1892-го року на запрошення свого майбутнього тестя Леонарда Марконі, Попель стає асистентом кафедри рисунку та моделювання, ще через 9-ть років йому присвоюють звання доцента, а у 1905 р. він стає професором. За рік до цього, у 1904 р. Попель виграє конкурс на спорудження пам’ятника Адамові Міцкевичу в Львові, обійшовши суперників з Флоренції та Парижу. Цей пам’ятник став одним з двох його найвідоміших творінь, який став одним з символів Львова до сьогодні.
Завдяки такій популярності та фаховості, Антонія Попеля було залучено до процесу оновлення каплиці Богородиці в Гарнізонному храмі. Нагадаємо, 1905 р. цю ікону коронували. В честь цієї події, оздобу каплиці оновили, зокрема й фресками, які збереглись досі, і належали творчому доробку брата Антонія – Тадеуша. Антоній, в свою чергу, виконав іншу оздобу каплиці, серед якої виділяється бронзовий антипендіум на вівтарі ікони. На ньому зображена сцена молитви короля Яна Казимира перед іконою, під час якої вперше було виголошено слова «Мати Божа, королева Польщі, молися за нами». Антипендіум зберігся в доброму стані і цього року був відреставрований.
Після роботи в Гарнізонному храмі, Антоній подався на конкурс створення пам’ятника Тадеушу Костюшкові у США. І хоч його проект зайняв лиш 2-ге місце, та настільки сподобався презеденту Теодору Рузвельту, що той доручив цю роботу саме Попелю. Так Антоній приступив до роботи над другим своїм найвідомішим творінням, яке створив 1907-09 рр. В цей же час він створив ще одну скульптуру Костюшка для Військової академії у Вест-Пойнті. 1909 р. завершивши роботи, він повернувся вже хворим до Львова, де й помер через рік так і не дочекавшись офіційного відкриття пам’ятника Костюшкові у США. Похований на Личакові поруч доньки та тестя на полі 57.
Серед робіт Антонія Попеля:
- Скульптурне оздоблення готелю «Жорж» (разом з Л. Марконі);
- Оздоблення фасаду Оперного театру (в співаторстві);
- Скульптури на фасаді Залізничного двірця;
- Пластичне оформлення тріумфальної арки на честь Франца-Йосифа І (разом з С.Левандовським);
- Оздоба кам’яниці на вул. Героїв Небесної сотні №6.
Та багато іншого.
Автор – Олег Друздєв.