Традиційно, коли мова заходить про монаші згромадження, ми звикли думати, що кожен з таких орденів є абсолютно окремим один від одного і спільність між ними є лише у монашому способі життя та роботі на благо Церкви. Однак, на ділі все набагато різнобарвніше. Прикладом цього є орден бернардинців, храм яких відомий мабуть кожному львів’янину. Насправді, бернардинці це францисканці. А точніше частина так званої «францисканської сім’ї». Що це таке? Давайте спробуємо вияснити.
Ця історія розпочалась ще на поч. XIII ст. у Італії. 1209 р., син ассізського купця П’єтро ді Бернардоне – Джованні (якого ми знаємо як св. Франциска Ассізького) внаслідок глибоких духовних переживань вирішує покинути світське життя і присвятити його Богу. В Ассізі він засновує нове Згромадження – Орден Братів Менших (лат. Ordo Fratrum Minorum, OFM), яке було затверджене папою Гонорієм ІІІ у 1223 р. Основним видом діяльності новоствореного ордену було проповідництво. Завдяки цьому орден дуже швидко розростався. Зокрема, отці францисканці згадуються серед членів дипломатичних місій Риму, направлених до короля Данила Романовича (він же Галицький). Тим же періодом (XIII ст.) датуються й перші місії на українські землі, хоч заснування перших монастирів документально підтверджуються лише XIV ст. (один з таких монастирів був заснований й у Львові). Очевидно з плином часу, широка сфера діяльності та ареал розповсюдження призвела до формування осередків, які по-різному почали дивитись на те, як орден має відповідати на виклики, які стояли перед Згромадженням. Так один орден почав ділитись на кілька напрямків, які можна об’єднати у три «гілки»: Братів менших обсервантів (лат. OFMObs), Братів менших конвентуалих (лат. OFMConv) та капуцинів (лат. OFMCap). Бернардинці, які є предметом нашого розгляду належать до обсервантської “гілки”. Обсерванти відрізнялись від інших “гілок” тим, що намагались дотримуватись первісного статуту св. Франциска без нововведень (на відміну, наприклад, від конвентуальних, які вважали, що необхідно враховувати умови часу, в якому живеш).
Сама назва «бернардинці» є доволі локальною назвою, оскільки, як Ви зрозуміли з попереднього речення, мова йде про монахів обсервантської гілки францисканців. Фактично, ця назва виникла і прижилась лише на території колишньої Речі Посполитої. Справа в тім, що у сер.XV ст. папський легат св. Йоан Капістран заснував у Кракові перший обсервантський монастир, названий в честь його вчителя – св. Бернардина Сієнського, який свого часу, був обраний главою саме францисканців-обсервантів. Саме від його імені й стали називати францисканців-обсервантів бернардинцями.
Орден доволі швидко розивався і вже у 1460 р. за сприяння воєводи руського та подільського Анджея Одровонжа на Галицькому передмісті був закладений перший дерев’яний монастир з каплицею, названої в честь покровителя воєводи – св. Андрія. З цього часу розпочалась довга історія бернардинців у Львові…
Святий Франциск Ассізький 
Святий Бернардин Сієнський 
Святий Йоан Капістран 
Костел св.Бернардина Сієнського у Кракові 
Емблема бернардинців