В одному з попередніх дописів ми згадували про відому, на свій час, родину Яблоновських , надгробки яких збереглись у лівій наві Гарнізонного храму. Про значення цієї родини для давнього Львова можна говорити багато. Та найкраще про це свідчить перший світський пам’ятник у місті, поставлений коштом самих львів’ян, присвячений гетьману Станіславу-Яну Яблоновському. Про цей монумент поговоримо у цьому дописі.

Вихованець кращих університетів Речі Посполитої та Франції, друг короля Яна ІІІ Собєського, один з героїв битви під Віднем 1683 р. народився 3 квітня 1634 року в Яблунові (за іншими даними в Лючі (тепер Косівщина, Івано-Франківська область)) у сім’ї Яна Станіслава Яблоновського та Анни з Острозьких. Будучи шляхтичем брав активну участь у війнах з військами Богдана Хмельницького, Швеції та Московського царства. Командував кіннотою у битві під Хотином 1673 р., а згодом відзначився у битві під Віднем та Парканами. 1695 р. зумів об’єднати під своїм командуванням розрізнені річпосполитські війська та оборони Львів від нападу 8-12 тис. татаського війська. Саме за це, вдячні львів’яни й вирішили поставити йому пам’яник у ще у середині XVIII ст. Ця військова виправа стала останньою в його бурхливій кар’єрі. 1702 р. гетьман відійшов до Бога та був похований у львівському костелі єзуїтів (тепер Гарнізонний храм). На пам’ять про нього в лівій частині храму збереглась епітафія.

Щодо самого пам’ятника. Вважається, що скульптура була споруджена у 1752-1754 роках знаним архітектором Себастьяном Фесінгером з пісковику. Згідно традиції часу, постать воєводи була зображена в бароковій манері. У правій руці тримав гетьманську булаву, а в лівій – довгий плащ, спадаючий на землю. Вся композиція мала підкреслити велич полководця. Спершу пам’ятник стояв у дворику єзуїтського колегіуму аж до приходу Австрійської влади. У зв’язку з новими поглядами та перебудовою навчального закладу, пам’ятник на довший час був закинутий на одному з двориків прилеглої кам’яниці. До 1857 року про скульптуру нічого не було відомо. І тільки цього року краєзнавець Іполіт Ступницький віднайшов пам’ятник та ініціював реставрацію скульптури. До 1861 року відновлювальні роботи, за участі відомих скульпторів Павла Ойтелє, Паріса Філіппі та Абеля Перьє, завершились і урочисто перенесли на головну вулицю міста, яку з часом стали називати Гетьманськими валами. Пам’ятник отримав новий постамент з чотирма плитами по периметру. На лицевій плиті був золочений надпис:
«Станіслав Яблоновський, гербу Прус ІІІ, каштелян краківський, великий
коронний гетьман, народжений у 1634 р., помер 1702 у Львові».

На тильній плиті був зображений барельєф герба Станіслава Яна Яблоновського. А на двох бічних плитах були написи, які засвічували його військову відвагу, а саме перелік найголовніших битв у своєму житті. Пам’ятник був оточений неоготичною огорожею з відлитих металевих елементів. Простояв монумент до 1932 року. З невідомих причин 1932 році пам’ятник було перенесено вже польською владою на площу Трибунальську, навпроти костелу єзуїтів, де він простояв до 1944 року. Після окупації міста Червоною армією скульптура зникла за невідомих обставин. А плити розподілили по музеях Львова. Таким чином дві бічні плити із написами про битви Станіслава Яблоновського знаходяться на сьогоднішній день у новоствореному «Лапідарї» Львівського історичного музею. Перед відкриттям відбулася ретельна реставрація та консервація плит. Барельєф герба зберігається у фондах Картинної галереї. А лицева плита, скоріш за все, також
була втрачена як і скульптура. Тепер про всю красу, першого світського пам’ятника Станіславу Яну Яблоновському, мовчки говорять тільки фотографії часів Австро-Угорської та польської влади з середини ХІХ ст.