Одна з малознаних, однак не менш цікавих пам’яток сакральної архітектури Львова, яка стоїть пусткою в наші дні..

Назва монастир кармелітів босих і костел Матері Божої Шкаплерної
Адреса вул. Персенківка, 10
Архітектор Людомил Гюркович
Початок будівництва 1932
Закінчення будівництва 1938

 

Секуляризаційна реформа австрійського уряду в кін. XVIII ст. позбавила орден кармелітів босих (лат. Ordo Fratrum Diacalceatorum Beatae Mariae Virginis de Monte Carmelo) власності у Львові. Незважаючи на відновлення польської державності після Першої світової війни, монахам так і не вдалось повернути свою нерухомість в місті. Це стало прямою причиною для пошуку нової території для облаштування обителі. 1930 р. провінціал згромадження Антоній Фощинський звернувся до магістрату з проханням дозволити придбати під монастирську забудову 3 морги (1 морг – 0,56 га) землі між іподромом та залізницею в районі Персенківки, яка того ж року стала частиною міста. 1931 р. – викуплена ділянка землі, розміром 1, 789 га. 1932 р. розроблений проект будівництва, авторства архітектора Людомила Гюрковича, який був втілений лише частково (запроектовану дзвіницю не збудували з огляду на протести власників сусідніх ділянок). Вартість будівництва – 470 тис. зл. Керували роботи Володимир Ващишин та о. Анджей (Франц Гдовський). 5 лютого 1933 р. львівський архієпископ, митрополит Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь. Будівництво тривало 5 років і велось по всім нормам того часу. Зокрема, система опалювання та кухні була зроблена за зразками обителі ордену в Кракові, також кляштор мав каналізацію з власним колектором, який був з’єднаний з міською каналізацією. Очевидно, що будівля була електрифікована. Кілька разі будівництво зупинялось з огляду на юридичні обставини. 19 липня 1935 р. були викуплені сусідні земельні ділянки для завершення робіт, розміром 0,6713 га. Храм був завершений і освячений 1938 р. Обряд здійснив 16 липня львівський архієпископ та митрополит Болеслав Твардовський.

Після зайняття Львова радянськими військами в 1939 р., в приміщенні монастиря було розташовано склад амуніції Червоної армії. З 1941 р. кляштор зайняла німецька військово-будівельна команда (т.зв. Організація Тодта (нім. Organisation Todt)). Після завершення війни останні монахи обителі були виселені в рамках програми репатріації польського населення. Офіційною датою закриття монастиря є 6 травня 1946 р.

В радянський час костел і монастир використовувався, спершу, як магазин та станція техобслуговування. До 2012 р. будівлі були поділені між Львівським автобусним заводом (ЛАЗ) та ВАТ Укравтобуспром. Приміщення монастиря використовувались в різноманітних, здебільшого складських потребах, храм – в якості актового залу.

2017 р. комплекс кармелітського монастиря був внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.