Чого не було і що було у львівських єзуїтів у XVII-XVIII ст.?
Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла (костел Єзуїтів), який вчора відсвяткував 6-у річницю з дня відкриття потрохи починає розкривати свої таємниці для львів’ян. Однією з них є вежа, яка дійшла до наших днів у дещо зміненому вигляді…
Інформації про дзвіницю храму – вкрай мало. Перша згадка, на сторінках досліджень науковців, відноситься до 1655 р., коли на неї підняли гармату з якої поцілили у склад боєприпасів московського війська, яке розташовувалось перед сучасним головним корпусом університету ім. І. Франка [1, С.92]. Найбільш ймовірно, що цю вежу було збудовано за одним з проектів Джакомо Бріано, з яких до наших днів збереглось більше 10-и. Опісля цих подій, майже на століття, інформація про дзвіницю випадає з поля зору. Варто зауважити, що досі в літературі різного характеру, існує інформація про спогади Ульріха Вердума про дзвіницю разом з годинником. Однак, якщо зважити на те, що сам мандрівник жив у кінці XVII, а годинник з’явився у сер. XVIII ст., стає зрозуміло, що ця інформація невідповідає дійсності. Вердум дійсно згадував про костел єзуїтів, однак обмежився лише констатацією його краси[2]. 1702 р. під час однієї з реставрацій, було перебудовано й вежу. Архітектором прийнято вважати Валентина Годного, хоч достеменно це не підтверджено жодними документами. З цією дзвіницею пов’язана найбільш широкорозповсюджена легенда про її висоту. Мовляв, мала вона понад 100 м. висоти. Віднайти першоджерело цієї інформації нам не вдалось, тому доведеться просто констатувати факт. Вежа мала висоту 100 але не “метрів”, а “ліктів”. Саме “лікті” були ходовою системою мір. На території Галичини лікоть становив 59,6 см. Якщо помножити 100 на 59,6 см. ми отримаємо висоту в 59,6 м. Співставляючи наявний графічний матеріал з висотою храму (35 м.) можемо зауважити, що така висота є більш прийнятною. Прямим свідченням цього є фрески, авторства Себастьяна Екштайна у лівій емпорі храму.
Також, аргументом є весь графічний матеріал, на яких зображений костел єзуїтів. 1756 р. на вежі було (пере)встановлено (ймовірно) другий годинник [3]. Перший існував вже в другій половині XVII ст. Свідченням цього є спогади вищезгаданого Ульріха Вердума, який зазначив, що він був привезений з Німеччини та відбивав тільки 12 годин.
Ще однією темою для дискусій є оздоба дзвіниці. Популярна історія про існування чотирьох статуй євангелистів, голова одного з яких стоїть у підземелях, при уважнішому розгляді, викликає багато запитань. Найперше, збережені ілюстративні матеріали (панорами, малюнки, вже згадана фреска С. Екштайна) навіть приблизно не згадують про існування якихось скульптур на вежі. Крім цього, розміри голови та “міміка лиця” абсолютно не відповідають ні традиції зображення євангелистів, ні розмірам, які мала б мати статуя. Тому з абсолютною точністю можемо стверджувати, що жодних статуй на вежі не було.
Розібрання дзвіниці теж є предметом для дискусій. Прив’язка до падіння ратуші є дещо невиправданою. Найбільш імовірно, що причиною розібрання став технічний стан вежі, оскільки вже в 1840-их існував проект по її відновленню, який так і не був зреалізований.
Про дзвони храму маємо теж небагато інформації. Зокрема, 1917 р. Кароль Бадецький згадував про існування двох дзвонів. Обидва були вилиті 1735 р. Перший мав у діаметрі 112 см., другий 66 см. Зважаючи на зміст документу, можемо припустити, що їх було більше, лиш війну пережило тільки два. На сьогоднішній день, від них залишилось лиш кріплення, яке можна побачити в експозиції підземель храму.
Після відкриття церкви у 2011 р. з’явилась ідея відновити вежу до її колишніх габаритів. Її, за допомогою соціальних мереж, було виставлено на суспільне обговорення. Зважаючи на сучасний статус пам’ятки рішення щодо реалізації чи відмови від цього проекту буде прийнято з часом, з урахуванням позицій всіх інстанцій, громади міста і фактичного технічного стану наявного першого ярусу дзвіниці. Якщо б цей проект вдався, храм би отримав приблизно такий вигляд:
Використана література:
- Козицький А. Leopolis militans. Нариси військової історії Львова XIII-XVIII ст. – Львів: Апріорі, 2014, 368 с.;
- Легін С. ЛЬВІВ ТА ОКОЛИЦІ У ДАВНІХ ЗАПИСАХ МАНДРІВНИКА УЛЬРІХА ФОН ВЕРДУМА [Електронний ресурс] / Софія Легін // RISU. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/krayeznavstvo_digest/66331/.
- Інформація потребує уточнення, позаяк незрозуміло чи годинники, які згадуються під 1756 та 1672 рр. це один і той же механізм чи два різних.