Чи не найважливішою складовою краси храму є його розписи. Про минуле та сучасність фресок Гарнізонного храму читайте у цьому та наступних дописах.

 

Після відкриття храму в 1630 р. роботи над його оздобою не припинялись. Вже в 40-их рр. XVII ст. перші розписи, про зміст яких нам відомо дуже мало, виконав маляр Матвій Климкович. Фактично, вони проіснували до пожежі 1734 р., коли храм зазнав значних руйнувань. Поруч з будівельними роботами по відновленню храму, львівські єзуїти шукали добрих малярів для віднови фресок. 1738 р., за рекомендацією моравських єзуїтів, до Львова прибув Франциск Екштайн. Його приїзд викликав гостру реакцію львівського малярського цеху, який висунув офіційний протест щодо його залучення до робіт у костелі. Ультиматум був простий: або Франциск вступає до місцевого цеху, або ж  монахи відмовляються від його послуг. Ці вимоги підтримав й архієпископ. Одначе, незважаючи на опір, єзуїти довірили чеському майстру розпис свого храму. На це були досить вагомі підстави. Найперше, Екштайн був вже знаним майстром, який виконав цілий ряд розписів по Центрально-Східній Європі, серед яких дослідники виділяють фрески костелу Преображення Господнього ордену Піярів у Кракові.

Костел піярів у Кракові

Окрім цього, освіта в нього теж була досить вагома. Першим вчителем був чеський майстер Вацлав Гальбах, з 1708 по 1711 рр. Франциск навчався в Римі у Андреа Поццо – автора розписів храму Святого Ігнатія.

Андреа Поццо

Зважаючи на це, поширене твердження про випробування майстерності Екштайна львівськими єзуїтами є неправдивим. Вони цільово запрошували майстра і були ознайомлені з його навиками. Кілька його робіт можна переглянути за посиланням: https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Franz_Gregor_Ignaz_Eckstein    Перелік праць тут.

Роботи по розпису храму проводились в два етапи: 1739-40 та 1740-41 рр.. Першим етапом керував сам Франциск. Роботи стосувались центральної нави. Сумарно було виконано  5 композицій: «Святий Павло – апостол народів»(пресвітерій), «Святий Петро проповідує Євангеліє в святині» (головна нава), «Христос передає ключі св. Петру від Царства Небесного» (центр головної нави), «Оздоровлення каліки святим Петром» та «Апофеоз Ігнатія Лойоли в оточені святих єзуїтів» (над органом). Всі, окрім «Апофеозу» мають на картушах надписи латиною:

Пресвітерій: «Святий Павло – апостол народів» – PORTRET NOMEM MEUM CORAM GENTIBUS| ET REGIBUS. Actorum 9. – (Нестимеш моє Ім’я серед народів | і королів) Діяння 9:15

Архівне фото. Пресвітерій

Головна нава: «Святий Петро проповідує Євангеліє в святині»: LOQUENTUR TIBI VERBA| IN QUIBUS SALVUS ERIS| actorum XI (збоку сигнатура: Frantz Egstein. Civis Brunensis.| Pictor et Architect: Pinxit. Anno. Dni. 1740) – (І Він скаже тобі слова, якими спасешся) Діяння 11:14

«Христос передає ключі св. Петру від Царства Небесного»: DABO TIBI CLAVES REGNI COELORUM: Mathe. XVI; – (Тобі дам ключі від Царства Небесного) Матвія 16:19

Архівне фото. Центральна фреска.

«Оздоровлення каліки святим Петром»: IN FIDE NOMINUS EIUS| DEDIT INTREGRAM SANITATEM| sactorum. III (Віра в Ім’я Його| Принесло йому одужання) – Діяння 3:16

“Апофеоз Ігнатія Лойоли” (над органом)

Вперше фрески постраждали під час бомбардування міста 1848 р.. Згодом, 1879 р., під керівництвом Юліана Захаревіча та Генрика Родаковського, маляр Кароль Стоплер виконав грунтовну реставрацію фресок. В ХХ ст. фрески головної нави отримували часто пошкодження. 9.01.1919 р. під час обстрілу міста, снаряд потрапив у храм, пробивши пресвітерій. Того ж року, виконана консервація та чергова реставрація, про що свідчить дата на склепінні. Хоч, роботи, не припинялись й в 30-их рр.. Остання реставрація була запланована на 1939 р. , однак її втілення прервала війна.