Пропонуємо Вашій увазі 10 цікавих фактів про один з найбільш улюблених храмів львів’ян.

  1. До будівництва храму на його місці стояло кілька будинків, залишки яких і досі можна побачити у підземеллі. За деякими даними археологів ці будівлі відносяться до княжого періоду (XIV ст.);

    План забудов, які стали основою єзуїтського комплексу.
  2. За кількістю поховань знатних людей, екс-єзуїтський храм мало чим поступається жовківському костелу св. Лаврентія, який вважається “малим Вавелем” (по кількості похованих знатних людей). Так, зокрема у теперішньому Гарнізонному храмі були поховані представники родів Яблоновських, Дідушицьких, Сенявських, Потоцьких, Замойських, Вижицьких, Казановських та ряд знатних львів’ян.
  3. Така кількість вельмож, які опікувались святинею, спричинилась до появи багатьох цікавих і по-своєму унікальних речей. Зокрема, завдяки фундації Юрія-Станіслава Дідушицького (нащадка давнього, однак сполонізованого роду) до храму було привезено мощі одного з перших християн – св. Бенедикта, які до цього знаходились у Римських катакомбах. Для них було збудовано окрему велику каплицю, яка, на жаль, була ліквідована з приходом радянських окупантів.
  4. “Розп’яття Ісуса Христа”, яке Ви досі можете бачити у правій наві храму до Першої світової війни було…..чорного кольору.
    Справа в тім, що матеріал з якого воно зроблене – це ебенове дерево, яке вважається чи не найдорожчим у світі. За деякими оцінками 1 кубометр такого дерева коштує близько 100 тис. доларів.
    Сучасного ж вигляду, скульптура Христа, набула після Першої світової війни, коли

    Розп’яття Ісуса Христа

    її покрили поліхромією.

  5.  Однією з найбільших святинь храму є ікона-триптих Богородиці, яка, за деякими даним походить з XVII ст. і є найважчою іконою Львова. Справа в тім, що сама ікона є “шафового” типу, тому товщина зображення близько 30 см. Виконана вона з дерева. На бокових “дверцятах” зображені чотири євангелісти. Якщо ікону закрити, то можна побачити намальовану на зовнішній стороні “дверцят” сцену Благовіщення. Про цей триптих не знали до 2011 р., тому мистецьке та історичне дослідження лише на початковому етапі.
  6. За деякими даними, храм відвідували одразу два найвідоміших гетьмани України. Перший – Богдан Хмельницький, який навчався у єзуїтській колегії, другий – Іван Мазепа. Стосовно Мазепи, то це питання – дискусійне, тому про його візит згадує лише єзуїтський історик Станіслав Зєлєський. Зокрема, він пише що гетьман завітав до храму в 1707 р. “рятуючись від нудьги”, просив, щоб “казання було коротким”, а опісля просто роздивлявся інтер’єри.
  7.  Орган храму теж непростий. Справа в тім, що в австрійські часи, коли храм був гарнізонним, до “складу труб” було внесено рідкісний 16-футовий духовий регістр Gvardian, завдяки якому орган набув звучання наближеного до справжнього військового оркестру! В радянський час, орган був пошкоджений. Однак, з часом його реставрують і ми знову зможемо насолодитись рідкісним звучанням цього інструменту.

    Орган храму
  8. Протягом першої половини ХХ ст. в храм двічі потрапляв артилерійський снаряд, однак двічі він не вибухав. Вперше це трапилось у 1919 р. під час польсько-української війни, вдруге у 1939 р. коли від попадання зайнявся дах, який згорів повністю. Відповідно з 1939 і аж до 1959 р. костел єзуїтів не мав даху. Склепіння попросту перекрили тимчасовою бляхою, яка лише частково рятувала від затікання через дощі, сніги тощо. Повноцінно накриття храму було відновлено аж у 1959 р. під час реставрації, якою керував Ігор Старосольський.
  9. З 1970-их і аж до 2011 р. в храмі був склад книг бібліотеки ім. В. Стефаника з сумарним фондосховищем у 2,5 млн. одиниць. І тільки у 2011 р. для цих книг вдалось знайти інше приміщення на вул. Авіаційній, 1, куди протягом жовтня-листопада 2011 р. їх було вивезено на 144 військових вантажівках.
  10. Храм відкрили 6 грудня 2011 р. на 20-у річницю Збройних сил України в якості Гарнізонного. Довгий час він був чи єдиним в країні з таким статусом, доки минулого року не освятили Військовий храм Стрітення Господнього, в якому служать, до слова, священики Гарнізонного храму.